"Булінг" – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді
психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо), фізичних
знущань (поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко
фізичний і психологічний тиск об’єднуються.
Від булінгу страждають і агресори, і
жертви.
Вони потребуватимуть підтримки дорослих,
які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й
протягом усього їх подальшого життя.
Як зрозуміти, що
дитина є жертвою булінгу
- Діти,
які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть
плакати, вигадувати хворобу у шкільні дні.
- Вони не
беруть участь у спільній класній діяльності, соціальних заходах.
- Часто у
дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе
незвичайно.
- Дитина
починає губити гроші або речі, приходить додому у порваному
одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося - не
можуть реалістично пояснити.
- Може почати
говорити про те, що кине школу, пропускає заходи, в яких
приймають участь інші учні.
- Відсутність
контакту з однолітками: немає друзів, похід до школи і повернення звідти
наодинці, немає у кого запитати домашнє завдання.
- Психосоматичні
ознаки: часті хвороби( болі в животі, вірусні інфекції та ін.).
- Обмальовані
руки або специфічні малюнки на полях у зошиті.
Що робити батькам
- У першу
чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
- Дайте
відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та
захистити.
- Запевніть
дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може
говорити відверто.
- Пам’ятайте,
що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей
момент. Будьте терплячими та делікатними.
- Спробуйте
з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по
декілька разів, допитуючись.
- Запропонуйте
подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз
(наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків
тощо).
- Розкажіть
дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну
поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між
“пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя
друга/однокласника.
- Спитайте,
яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви
запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
- Пам’ятайте,
що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку
батьків та візит до школи.
- Обговоріть,
до кого по допомогу дитина може звертатися у школі: до шкільного
психолога, вчителів, адміністрації.
- Підтримайте
свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
- Поясніть
дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона
може розраховувати на вашу підтримку.
Немає коментарів:
Дописати коментар